Об’єднання громад не для галочки та вдоволення амбіцій керівництва, а винятково в інтересах громад.

Саме так, як це сформульовано в заголовку ставлять питання мешканці сільських громад Золотоніського району, зокрема – Драбівцької, Скориківської та Подільської. Про це йшлося і на зустрічі в Клубі громадського діалогу села Драбівці 14 серпня. Це вже друге засідання в рамках польсько-українського проекту «Клуби громадського діалогу. Сприяння реформ самоврядування в Україні». У роботі клубу брали участь також преставники Золотоніських районної ради та районної державної адміністрації, Черкаського обласного «Офісу реформ» і відповідальна за заходи проекту в Україні – Оксана Колісник.

CLUB_DRABIVCI 002

Разом із активом Драбівців представники сусідніх громад намагалися визначитися в подальших своїх діях щодо адміністративно-територіальної реформи, давши відповідь на питання: «Чого чекати від об’єднання громад?”. Обговорення відбувалося у формі роботи в трьох групах, перед якими було поставлене завдання знайти аргументи «за» для трьох підходів до об’єднання громад: 1. не об’єднуватися в принципі і продовжувати жити тими ж громадами, що існують зараз; 2. погодитися із тим варіантом об’єднання, який зазначений у проекті Перспективного плану формування спроможних територіальних громад Черкаської області, а саме існування в подальшому 2-х сільських громад в районі; 3. наполягати на створенні об’єднаної громади, на базі розташованих поруч Драбівецької , Ковтунівської, Скориківської та Подільської, а також на змінах до Перспективному плані на користь створення не 2-х, а 7 сільських громад в Золотоніському районі.

Перед  тим, як сформувати групи для обговорення,  учасникам було запропоновано  оголосити, прихильниками якого підходу вони є насправді. Голосування засвідчили майже одностайну підтримку третього варіанту.  Але обговорення виявило, що насправді не все так однозначно.

Якщо узагальнити все почуте, то панівною емоцією сільських мешканців, у тому числі й лідерів громад,  щодо реформи є недовіра. І, змирившись – саме змирившись у своїй більшості! – з невідворотністю реформування люди мають  надто глибокі сумніви в її успішності. І шукають аргументів для її, щонайменше, відтермінування.  І цих аргументів надто багато.  Війна, насамперед, яка забирає у країни надто великі кошти, щоб вона, на думку учасників розмови, могла якісно підтримати заходи з реформування. Сумна історична пам’ять  про кампанію з укрупнення колгоспів  та проти так званих «неперспективних» сіл 70-х років минулого століття . І якщо ці обставини можна розглядати як непереборні, то інші звучать дуже прикро.  Зокрема сумніви в успішності реформи місцевого самоврядування обґрунтовуються фактичною відсутністю якихось вагомих результатів інших реформ, які здійснюються владою. Сумніви у якості та продуманості заходів реформи  – відсутністю законодавчо закріплених механізмів надання найважливіших суспільних послуг.  Реформування у його нинішньому перебігу сприймається як небезпечний експеримент, який може бути виправданий на якійсь частині України перед запровадженням на всій території, декларована добровільність об’єднання громад  – як спроба керівництва України перекладення відповідальності за наслідки реформування, власне на самоврядовців . І, майже як вирок звучить щось подібне «до держави немає довіри, немає певності, що ті 60 відсотків ПДФО та інші ресурси, обіцяні новоствореним громадам, не будуть відібрані потім для якихось потре, які держава раптом побачить і буде вважати їх важливішими». І знову виникає тут тема війни, яка вириває з сільської місцевості ті невеликі на сьогодні продуктивні сили і скільки все це ще триватиме – невідомо.

CLUB_DRABIVCI 014

CLUB_DRABIVCI 015CLUB_DRABIVCI 016CLUB_DRABIVCI 019CLUB_DRABIVCI 009CLUB_DRABIVCI 021

І ці сумніви сільських самоврядовців ніхто не взявся розрадити. Принаймні у представників Офісу реформ немає відповідей на ці питання крім загальних фраз про   «готовність держави поділитися повноваженнями» і унікальність цього факту як такого та крім сумнівних заяв про фактично необов’язковість Перспективного плану . Чи свідомі люди, які видають щось типу:  “Ви об’єднуйтеся, і облрада буде змушена вносити зміни до плану”, що вони тим самим додають ще більше сумнівів тим, для кого реформа може означати дуже значні зміни і тільки підтверджують поспіх та непродуманість дій відповідальних за реформу? І такі ось зауваження звучать з уст представників Офісу реформ, який сприймається фактично як речник держави в цих питаннях.

Але й аргументів на користь залишення ситуації в її нинішньому  у сільських самоврядовців також немає.  Хіба що доводиться сумно констатувати: «Не об’єднуватися – не виживем, об’єднаємося – також можемо не вижити…» Звісно, що така перспектива навряд чи може комусь припасти до душі, тому учасники розмови все ж шукають прийнятне для себе та своїх громад рішення. Вони рішуче налаштовані випробувати державу на щирість щодо проголошеного принципу добровільності об’єднання громад.  Вони готові запропонувати облраді на наступній сесії, яка відбудеться 28 серпня внести зміни до Перспективного плану  і погодитися на створення громади на базі 4х близько розташованих теперішніх громад Золотоніського району: Драбівецької, Скориківської, Подільської та Ковтунівської. Таким чином у новоутвореній об’єднаній громаді  може бути 8 населених пунктів, які мають давні зв’язки  і фактично межують один з одним.  Існують розрахунки, що підтверджують відповідність можливої громаді  затвердженій Методиці формування спроможних територіальних громад за винятком хіба що одного параметра: кадрового забезпечення. Але ця проблема вирішується в  рамках застовування Закону України «Про співробітництво територіальних громад».  Самоврядовці, принаймні з числа присутніх на обговоренні, готові брати на себе відповідальність за життєздатність цієї громади і вважають, що держава має зважати на ці обставини людей, які якнайкраще знають ситуацію, якщо вже сама не може дати ніяких гарантій стабільності своєї поведінки по відношенню до місцевого самоврядування. Як слушно прозвучало під час розмови, що реформа для когось згори може бути грою, задоволенням  чиїхось амбіцій, але для людей у селах – це їхнє життя, гратися з яким і експериментувати на якому неприпустимо.

У лідерів громад Золотоніщини, які брали участь у обговоренні залишилося зовсім небагато часу  для того, щоб аргументовано поставити питання на сесію обласної ради. Чи наважаться вони на цю спробу, чи допомагатиме їм керівництво району, яке більше року фактично самоусувалося від проблематики, пов’язаної з реформуванням?  Чи висловить свою думку Офіс реформ в області? Відповіді на ці питання, які великою мірою будуть індикаторами якості процесу реформування, рішучості та щирості його учасників матимемо дуже скоро.

Komentarze