«Екскурсія має бути жвавою, з емоціями та різними цікавими завданнями. Тоді вона буде вдалою»

 Чого чекають, як сприймають, на що зважають вчителі, організовуючи екскурсії для своїх учнів – думки педагогів з Золотоноші, Умані, Черкас.

В усі часи екскурсії були невід’ємною частиною освітньо-виховного процесу. Це і цікаво, і пізнавально, і здружує дітей та педагогів, переконана вчителька української мови та літератури Золотоніської ЗОШ №1 Алла Микольчук:

– Тож ми й намагаємося кілька разів на рік вирушати в невеличкі подорожі-екскурсії. Усе плануємо заздалегідь, враховуючи й бажання дітей, і навчальний матеріал, і можливості батьків, бо фінансова сторона питання має неабияке значення, – відзначає Алла Федорівна.

Нині вчителька виконує обов’язки й класного керівника 7 класу. Говорить, що всі діти дуже різні, жваві, неймовірно енергійні та допитливі, тож полюбляють дізнаватися і відкривати для себе щось нове.

– За кілька років об’їздили практично всю Черкащину: були в Каневі на Чернечій горі, в Суботові, в обласному центрі. Їздили до Переяслав-Хмельницького, в Київ… Та хіба ж усе перерахуєш, – усміхається пані Алла. – Діти подібні заходи просто обожнюють. Аби в дорозі було веселіше, наперед вигадую усілякі цікавинки, проводимо вікторини. Приміром, коли їхали на Чигиринщину, разом із вчителем історії розробили цікаві питання і у формі гри разом з дітьми шукали на них відповіді, а найактивніші отримали ще й оцінки.

Таке заохочує і дуже добре навчає: запам’ятовують навіть ті, хто рідко зазирає до підручників і не дуже уважно слухає вчителів.

– Узагалі з власного досвіду можу сказати, що екскурсія має проходити жваво, з емоціями, різними цікавими завданнями, – відзначає вчителька. – Пам’ятаю, першу екскурсію з дітьми. Я тоді пропрацювала в школі десь із місяць. Разом із колегою вчителем-мовником повезли дітей на Корсунщину, завітали до Стеблева, де народився Іван Нечуй-Левицький. Їхали довгенько, діти потомилися, коли зайшли до музею недорахувалася двох учнів. Переполохалася не на жарт.

На щастя, дітвора забігла недалеко – примостилися на лавці, що заховалася у садку неподалік. Виявилося, що вони просто занудьгували. Зате пікнік на Росі усіх привів у захват.

– Тож, аби екскурсія була цікавою і вдалою, потрібно поєднувати навчання із розвагами, рухливими іграми. Звісно, це непросто й додаткова морока для вчителя. Але якщо посадити учнів в автобус, везти кілька годин до музею, потім прочитати лекцію про історичні події чи якусь видатну особистість, толку буде небагато, – переконана Алла Федорівна.

Практикують екскурсії і в Уманському НВК „Загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів імені Ю.Р.Гагаріна – педагогічний ліцей”:

– Щоправда, на жаль, вибираємося не так часто як би того хотілося б, – відзначає заступник директора з виховної роботи Тетяна Козиненко. – Адже не останню роль відіграє і матеріальна сторона питання. До всього, організувати учнів – теж завдання не з простих. Тому, коли вибираємося, здебільшого обираємо якісь цікаві місця у рідному районі.

Не так давно були у музеї гончарства.

Для малечі це була справжня подія, усім дуже сподобалося, -додає Тетяна Михайлівна. – Звісно, хотілося б частіше бувати в обласному центрі, в столиці. Але й у нас є на що подивитися. Головне – не бути осторонь, проявляти ініціативу, згуртовувати дітей, адже це корисно для навчання, і для позитивного мікроклімату в колективі.

Вчитель молодших класів Черкаської ЗОШ№ 12 Надія Вікторук відзначає, що своїм учням намагається організовувати оригінальні екскурсії, які не так пов’язані з визначними місцями й подіями, як з пригодами й відкриттям чогось нового, незвичайного.

– Торік з класом були перед Новим роком на фабриці з виготовлення ялинкових прикрас. І це була просто неймовірна пригода: діти ніби потрапили в казку. А головне могли не лише бачити, як створюються іграшки, а й самі долучитися до процесу під керівництвом майстрів-художників. Ще й привезли додому власноруч розписані іграшки, – розповідає Надія Іванівна. – Дорогою додому не могли натішитися, показуючи одне одному й вчителям маленькі шедеври. Оченята в усіх блистіли від захвату… От хіба може бути щось важливіше?

Навесні малеча побувала на кондитерській фабриці, де змогли на власні очі побачити, як виготовляється шоколадна смакота. Ну і звісно, напробуватися смаколиків до схочу.

– Саме такий підхід до екскурсій мені й подобається. Коли діти залучені до процесу й усе відбувається за їхньої участі, – відзначає вчителька. – Наших дітей, які мають доступ до сучасних технологій, важко вразити й захопити. Світ став іншим, прогрес зробив свою справу, тому й в системі освіти теж потрібні зміни. Навчання повинно бути цікавим і екскурсії у цьому плані просто незамінні. Головне в цьому плані оригінальний підхід і ще, мабуть, небайдужість вчителів. Адже де правди діти, багато колег і досить пасивні: легше провести звичайний урок, аніж організувати поїздку…

Komentarze