Олена Бородіна: «Люди мають згадати про свою важливість…»

Про перспективи й стратегію розвитку села, необхідні зміни, залучення інвестицій та, звісно, спільний україно-польський проект «Сприяння сільському мікропідприємництву в Україні» розповідає Олена Бородіна, доктор економічних наук, член-кореспондент Національних Академії наук України, завідувач відділу економіки та політики аграрних перетворень Інституту економіки та прогнозування Національної Академії наук України

– Ось вже другий рік поспіль на Черкащині діє проект «Сприяння сільському мікропідприємництву в Україні». За цей час вже зроблено перші кроки, є перші успіхи…   

– Так, і переконана, що такі проекти матимуть успіх і добре приживатимуться в селах. Адже сучасне село дуже змінилося, і мова йде не лише про Україну, подібна тенденція спостерігається в усьому світі. Проте в наших невеличких населених пунктах виживати стає дедалі складніше, одна з головних причин – проблеми з роботою. Тому подібні ініціативи – це інноваційний підхід у розвитку села, адже він відкриває нові підходи й можливості. Але дуже важливо, щоб люди в своїх прагненнях відчували активну підтримку з боку держави.

– Але учасники проекту якраз і нарікають на те, що не відчувають підтримки з боку держави. Приміром, унікальна пам’ятка в селі Межиріч знаходиться без належного укриття. А в Івківцях дорога просто в поганому стані, тож великим туристичним автобусам не так просто дістатися до «Зерноленду». І таких моментів вистачає…

– На жаль, нині ситуація і справді невтішна. І більшість проектів тримаються на ентузіазмі ініціативних, активних і небайдужих до розвитку рідного села людей. Проте Мінагрополітики розробило стратегії розвитку аграрного сектору до 2020 року. Тож на село чекають зміни. Зокрема, в пріоритеті розвиток невеликих населених пунктів на базі громад, коли всі зміни, що відбуваються, плануються, здійснюються і контролюються самими громадами за сприяння держави. Концепція такого політичного підходу до розвитку села буде покладена в основу наступного реформування системи місцевого самоврядування на сільських територіях. Саме завдяки цьому можна забезпечити сталий сільський розвиток як процес цілеспрямованої зміни економічних, екологічних, демографічних, соціальних, культурних, побутових, інституційних умов функціонування села у напрямку зростання рівня і якості життя його мешканців.

Головна ідея, яка закладена в стратегію розвитку сільського господарства і села – це посилення місцевого самоуправління. І тут найголовніше для розвитку села – це перехід до політики розвитку знизу вверх, а не навпаки. Коли буде активізований сам потенціал сільських людей, і люди включаться в процеси розвитку. Адже вони, як ніхто інший знають, які проблеми потребують першочергового вирішення. Посадовці на вищих щаблях влади не можуть об’єктивно, точно оцінювати ситуацію, адже не так глибоко обізнані в локальних проблемах. Тому ініціатива повинна йти знизу.

На скільки такі зміни, реалізація нової стратегії розвитку сприятимуть залученню інвестицій у село?

– Держава і справді розраховує на донорську допомогу з боку Єросоюзу, США. Проте, що навіть європейські гроші не будуть даватися на національний рівень, тільки на локальний, організаціям, які будуть створюватися задля розвитку економіки, сільського господарства і диверсифікованих видів діяльності на селі. Вони будуть надходити безпосередньо під проекти, розроблені самими громадами. Звісно, все повинно проходити на конкурсній основі, щоб перемагали справді добре продумані, сплановані ініціативи. Головне вберегти ці задуми від корупційних впливів, щоб вони справді стали поштовхом до розвитку села.

– Самі селяни готові до таких змін? Адже для розробки проектів, їх реалізації потрібні не просто активні, небайдужі люди, потрібні справжні фахівці, які б могли розрахувати всі ризики і обрати оптимальний план дії.

– Це справді неабияка проблема. Адже відповідних фахівців не те що не вистачає, їх по суті немає. І тут потрібно принципово змінювати систему освіти й науки в комплексі. Маємо готувати спеціалістів, тренерів, які б могли надавати адекватну допомогу, працювати із сільськими лідерами. Усе повинно зводитися до того, щоб ініціативна команда із невеличкого населеного пункту могла звернутися за послугами до консультанта, який би допоміг грамотно підготувати проект, щоб гідно представити його на конкурсі і залучити під нього потрібні кошти.

Ключовими моментами в розвитку села є такі компоненти: розвиток локального лідерства, вирощування лідерів із сільських громадян. Нові знання сільського населення, тобто, інноваційні підходи в соціальному розвитку. Розбудова інфраструктури, яка стане запорукою економічного розвитку громади.

– Тобто селянин і його проблеми – у центрі вирішення?

– Людський капітал – це основа основ. Питання в тому, що про це забулися. З доби Радянського Союзу людський капітал не розвивається. Люди забули про свою важливість, зневірилися, розчарувалися, примирилися. Але мають згадати! Бо в селах є багато активних, ініціативних, розумних людей, які заслуговують на гідне життя. Тож має відбутися якісне оновлення.

Той проект, який зараз набирає сили на Черкащині, може стати неабияким поштовхом до розвитку, самореалізації. Приміром, перебуваючи в Польщі, могла бачити на скільки подібні речі успішно розвиваються там. Натхненні люди займаються улюбленою справою. Були навіть приклади, коли після абсолютного розчарування і зневіри, маючи шкідливі звички, люди знаходили в собі сили почати спочатку, інтегрувати до проекту, повернувшись до нормального життя.

Ці невеличкі бізнес проекти – можливість отримувати й моральне, й матеріальне задоволення. Вони захоплюють не тільки дітей, а й дорослих, адже тут можна бути безпосереднім учасником. Це коли економіка матеріального виробництва переходить до економіки знань: в процесі учасники заходу дізнаються, як продукт створюється, долучаються до цього процесу безпосередньо й самі. Це надихає, захоплює, тож неодмінно матиме попит і успіх.      

 

Komentarze

  • Tatjana Ponomarenko

    Проект «Сприяння сільському мікропідприємництву в Україні» дійсно відкриває перед сільськими жителями нові можливості: дає шанс проявити себе не тільки у виробництві продукції, а й у новому напрямку, продемонструвавши свої, можливо десь глибоко заховані вміння і таланти, ставши і краєзнавцями, і в певній мірі істориками, і аніматорами; дає можливість подивитися на місцеві ресурси (людські, матеріальні, природні…) трішки іншими очима; дає можливість дійсно зрозуміти, що людський капітал – найважливіший, що люди володіють неоціненним ресурсом – знаннями, які передаються від покоління до покоління в кожній родині. Дякую організаторам проекту за знайомство з пані Оленою Бородіною. Побільше б у нашій країні таких науковців і просто хороших людей, як Олена миколаївна Бородіна. Дякуємо Вам за підтримку.