Чому варто везти учнів у село та…

26-27 травня  проект «Сприяння сільському мікропідприємництву» запросив до Канева педагогів Черкащини, щоб поговорити на тему … шкільних екскурсій. І не звичайних, де  дітей або водять строєм, показуючи звіддалік  архітектурні та природні цікавинки, артефакти, міцно замкнені у музейних вітринах . І не пікніків, де стомлену асфальтом міську дітлашню випускають вволю набігатися по травичці.  Хоча користь як від першого, так і від другого варіантів існує.  Та існує дусвід, який дозволяє зробити шкільну екскурсію вагомим, навіть рівнозначним уроку чинником навчального та виховного процесу.  Варто лише задуматися над її змістом і  відповідно її організувати. Про такий досвід, накопичений у Польщі вчителям та організаторам роботи із дитячими колективами з Черкас, Сміли, Умані, Жашкова, Золотоноші  розповідали  автор проекту Пшемислав Фенрих та  відомий у Польщі аніматор культури Марек Штарк.  А родзинка цього досвіду полягає інтерактивності, якою має бути пронизаний всі події, пов’язані із екскурсією. Адже найглибші емоції, найяскравіші переживання, найміцніші спогади пов’язуються лише із ситуаціями, в яких людина – і особливо дитина – є повноправним учасником, а не споживачем, чи – ще гірше – стороннім спостерігачем.  Українські педагоги знайомилися із різними типами екскурсій, змістовною основою для яких можуть бути міжпредметні комплекси чи стежки. Адже саме в місцевостях ближчих до природи, не підкорених урбаністами, можна вивчати взаємозв’язок природних і соціальних явищ в умовах невимушеного активного відпочинку.

Але найбільше цікавості ув українських вчителів викликала пропозиція польських тренерів розглядати мандрівки до села як своєрідну місію допомоги селу у розвитку, у приверненні уваги до його можливостей,  і, звісно, у спілкуванні з сільськими мешканцями, в тому числі й однолітками, у спільному з мешканцями сіл плануванні подій, які мають відбутися і в яких учні з міст можуть брати участь.

Напевно, великим відкриттям для педагогів стало те, що за допомогою шкільних екскурсій можна творити товарні  бренди і серйозно підтримувати економічний розвиток, а також знімати з цілих місцевостей тавро депресивності, як це сталося з містечком Дравсько у Західно-Поморському воєводстві, де силами  команди місцевих ентузіастів та мешканців Щецина під керівництвом Марека Штарка постала зареєстрована Єврокомісією марка місцевого продукту «Драхімський мед» та кілька туристичних маршрутів, які впродовж понад десяти років зберігають популярність.

Ну а в тому, що й наші села мають невичерпні джерела позитиву, особливо, коли бути його співтворцем,  вчиталі переконалися  на  власному досвіді у Межиричах під час «Подорожі до країни Мамонтландії»

Потрапивши у Мамонтляндію, вчителі гралися як малеча

Після інформативної і пізнавальної зустрічі-семінару із Мареком Штарком і Пшемиславом Фенріхом у Каневі, черкаські вчителі вирушили в цікаву й захоплюючу подорож у часі до країни Мамонтляндії, що розташувалася на теренах села Межиріч Канівського району.

Obraz_ 062

Почалася пригода із зустрічі з мудрим, старим друїдом, який розповів унікальну історію цього місця. Багато років тому, в далекому 1965 році, в селі цілком випадково було знайдено рештки мамонта. Дослідження показали, що колись, 15 тисяч років тому, тут була стоянка первісних людей. Підтвердження цьому – чотири старовинних житла з кісток велетенських тварин, рештки яких збереглися до нашого часу. Одне з тих жител й нині знаходиться в Межиречі.

Obraz_071

Місцеві неабияк пишаються такою унікальною спадщиною і все в селі говорить про це. Навіть на табличках, які позначають номери будинків у селі, зображено тутешнього улюбленця – мамонта. Великий малюнок первісної тварини прикрашає й стіну межиріцької кав’ярні.

Obraz_082 Obraz_080

Усі ці деталі, цікава розповідь дідусі-друїда, неймовірна природа й гостинні селяни – підвищили настрій кожному мандрівникові. Що буде цікаво й весело, не сумнівався ніхто. Проте, що подорож настільки захопить і вразить, що дорослі й досвідчені вчителі будуть брати активну участь у розвагах, продуманих для дітей, про таке не думалося й не гадалося.

Далі – майстер-класи. Гончарство й можливість привезти додому власноруч зроблений глиняний амулет із символом сонця. Справжнісінький кулінарний шедевр – смачнюче печиво у вигляді маленького мамонтенятка. Й цікавенна аплікація на згадку від подорожі. Дорослі із захопленням долучалися до всіх затій, акуратно виготовляли свої невеличкі шедеври й щиро раділи оригінальному відпочинку.

Obraz_078

 

Obraz_108 Obraz_086 Obraz_091

А далі, розділившись на три племені – зебр, тигрів і леопардів – вирушили на пошуки мамонта. Дорогою розгадували загадки, виконували завдання й гучно кричали на все село гасло: «Україна в нас одна – кращої ніде нема. Гарна, кольорова, Батьківщина в нас чудова!» Таке палке зізнання в любові до рідної країни місцеві жителі не могли проігнорувати. Тож подарували дівчатам-вчителям чудовий букет піонів.

Після пригод і пробіжки через усе село, таки вдалося зібратися гуртом. А заспівавши закличну пісню – зустрітися з мамонтом.

Obraz_124

Хоч пригода була розрахована на дітей, проте й дорослі взяли в ній участь із превеликим задоволенням. Адже це – цікавий відпочинок, нові знання й досвід, розвага й просто гарний настрій. А позитивні емоції потрібні всім: і дорослим, і малечі!

Komentarze

  • Tatjana Ponomarenko

    Учнів варто везти у село!!! Щоб відчути свободу, вдихнути цілющий ковток свіжого повітря, помилуватися неповторними краєвидами, отримати нові знання, напитися чистої водиці з рідної життєдайної криниці – криниці народної мудрості і пам`яті.