дворик традиція 1

Смачна традиція

У невеличкому селі Белчна, що розташувалося за 90 кілометрів від найбільшого міста Західнопоморського воєводства Щецина знаходиться казкова садиба «Маєток традиція», де пощастило побувати нашим тренерам „Школи сільського підприємництва” під час навчального візиту до Польщі. Десять років тому тут оселилося чудове подружжя Заремба-Шуба.

– До переїзду в Белчну жили в Щецині, разом із чоловіком мали досить потужну торговельну фірму, в якій працювало п’ятдесят осіб, невеличкий ресторан. Та зі вступом Польщі до Євросоюзу в країні почали з’являтися потужні іноземні корпорації, конкурувати з якими було дуже важко, – розповідає господиня садиби Гражена Заремба-Шуба. – Тож не лишалося нічого іншого, крім як продати фірму.

Це був переломний етап у житті: з одного боку довелося відмовитися від справи, якою займалися багато років.

– Та й діти виросли й поїхали з дому. Тож звичний наш світ змінився, тому заново почали шукати себе. Мали невеличкий будиночок у Белчній, якому понад триста років. Колись тут розташовувався трактир, після війни – розміщувався архів, кілька десятків років тому функціонувала сільська школа.

дворик-традиціяIMG_6556

Подружжя вирішило зробити реконструкцію будівлі, яка, зрештою, затяглася на не один рік і вимагала чималих затрат.

А паралельно пані Гражина неабияк захопилася вивченням і дослідженням старовинної традиційної кухні Західнопоморського воєводства.

– Раніше тут жили німці, місцина має багату історію та традиції. На жаль, довгий час про них не говорили, – відзначає пані Гражена. – Моя давня пристрасть до кулінарії наштовхнула на думку, що було б непогано зібрати старовинні рецепти – до 1945 року – Західнопоморського воєводства.

З цього й почалося ґрунтовне дослідження й клопітка праця в архівах та музеях регіону. Зібрані рецепти увійшли до цікавенної та оригінальної книжки «Поморська кулінарія».

– Аби перейняти всі тонкощі приготування старовинних страв, навчалася у Франції та Індії, – розповідає пані Гражина. –  Адже уявити поморську кухню без спецій – просто неможливо. А з часом захоплення стало справжнісіньким брендом нашого краю і виявилося, що на цьому можна заробляти непогані гроші.

Два роки тому «Дворик традиція» отримав статус навчальної оселі.

– До нас постійно приїздять групи дітей, дорослі. І ми не лише проводимо смачні майстер-класи, а й частуємо своїх гостей оригінальними й незвичними стравами.

Приміром, тут готують гриб вухо Іуди, який росте на стовбурах бузини.

– Він і справді нагадує людське вухо. Й добре смакує з яєчнею чи в супі, – додає господиня. – Раніше – це був досить поширений інгредієнт та з часом забувся, вийшов з ужитку. Нині ж така страва – оригінальне кулінарне рішення, – додає господиня. – Подібні речі зацікавлюють та приваблюють людей, охочих пізнавати щось нове. Загалом же вигідно продати можна будь-яку ідею чи проект. Головне – правильно його подати: загорнути в легенду, прикрасити цікавою історією.

Кухня – серце садиби традиції, місце, де починається найцікавіше.

– Тут ми готуємо тісто для найсмачнішого хліба, який потім випікаємо в печі. Тут ми робимо маринад для м’яса за старими правилами. Тут варимо суп з овочів, вирощених у нашому саду, – додає пані Гражена.

13710013_1240249919349155_6052957672575689783_nIMG_6569

Komentarze

  • Олена Волошенко

    Навчання й досвід в Маєтку „Традиція” , спілкування за методикою Open Space дали гарний поштовх до продукування нових ідей і можливостей їх втілення на українській землі.