МІКРОПІДПРИЄМНИЦТВО : ОСНОВИ

  1. Основні визначення та поняття.
  2. Як обрати форму господарювання.
  3. Як відкрити свій мікро-бізнес.
  4. Про облік і податки.
  5. Як потрібно звітуватись про свій бізнес.
  6. Про сільський зелений туризм.

 

Зрозуміло, що проекти, які створюються у рамках «Школи сільського підприємництва», за кінцеву ціль мають стабільне функціонування у якості певного підприємства, яке надає робочі місця та приносить прибуток.

В Україні, як і у всіх державах Європи, створення та ведення бізнесу повинно відповідати та підпорядковуватись чинному законодавству. Проекти «Школи сільського підприємництва», які реалізуватимуться у вигляді підприємства, також мають бути зареєстровані належним чином і грамотно працювати та розвиватись на користь їх фундаторам.

Тому кожному учасникові проекту бажано, як мінімум, ознайомитись, а як максимум – опанувати на рівні вільного володіння, основні поняття та загальні механізми, які стосуються відкриття та функціонування невеликого бізнесу.

Звісно, у запропонованому обсязі неможливо докладно розглянути всі тонкощі ведення підприємницької діяльності, навіть на мікрорівні. В наступних розділах розглянуто тільки базові аспекти, з яких починається малий бізнес.

 

 

 

  1. 1.     ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТА ВИЗНАЧЕННЯ

Підприє́мництвопідприє́мницька діяльність — самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність із метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку. Слід зазначити, що в Україні поняття «бізнес» і «підприємництво» сприймаються як слова-синоніми.

Підприємці —  це люди, які займаються підприємництвом.

Підприємництво – це особливий вид діяльності, в основі якої лежить ряд неодмінних умов і вимог.

По-перше, підприємець бере на себе ініціативу з’єднання ресурсів землі, капіталу і праці в єдиний процес виробництва товару чи послуги. Виконуючи роль свічки запалювання і каталізатора, підприємець одночасно є рушійною силою виробництва і посередником, що зводить разом інші ресурси для здійснення процесу, що обіцяє бути прибутковою справою.

По-друге, підприємець бере на себе важке завдання прийняття основних рішень у процесі виробництва чи товарів, послуг, ті нерутинні рішення, які й визначають курс діяльності підприємства.

По-третє, підприємець — це новатор, особа, яка прагне вводити в побут на комерційній основі нові продукти, нові виробничі технології або навіть нові форми організації підприємства.

Нарешті, по-четверте, підприємець — це людина, що йде на ризик. Він ризикує не тільки своїм часом, працею, діловою репутацією, але й вкладеними коштами — своїми власними і або компаньйонів-акціонерів.

Суб‘єкти господарювання – громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Цей термін часто вживається в різних офіційних документах, зокрема з податкової політики.

Фізична особа — у цивільному та інших галузях права термін, що використовується для позначення людини (громадянина, іноземця, особи без громадянства) як учасника правових відносин.

Фізична особа — підприємець — фізична особа, яка реалізує свою здатність до праці шляхом самостійної, на власний ризик діяльності з метою отримання прибутку.

Юриди́чна особа — організація, суб’єкт права, здатний від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов’язки та самостійно брати участь у правовідносинах, бути позивачем та відповідачем у суді. В Україні організація визнається юридичною особою виключно після проведення її державної реєстрації та внесення до Єдиного державного реєстру.

Організаці́йно-правова форма господарювання — форма здійснювання господарської (зокрема, підприємницької) діяльності з відповідною правовою основою, яка визначає характер відносин між засновниками (учасниками), режим майнової відповідальності по зобов’язаннях підприємства (організації), порядок створення, реорганізації, ліквідації, управління, розподілу одержаних прибутків, можливі джерела фінансування діяльності тощо[

Мікропідприємництво. В українському законодавстві введено класифікацію підприємств за певними ознаками (кількість найманих працівників, сумою річного доходу). У рамках проекту «Школа сільського підприємництва» доцільно зосередитись на мікропідприємництві, як такому, що відповідає завданням проекту.

Отже, мікропідприємництво – має таки показники: середня кількість за рік найманих працівників не більше 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 млн. євро  за середньорічним курсом Нацбанку України.

Суб‘єктами мікропідприємництва можуть бути:

–          фізичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку, як фізичні особи – підприємці ;

–         юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності.

 

 

  1. 2.     ЯКУ ФОРМУ ГОСПОДАРЮВАННЯ ОБРАТИ.

Для реалізації  проекту у рамках «Школи  сільського підприємництва» можна застосувати створення мікропідприємства у таких формах:

–         фізична особа – підприємець. Фактично, господарем підприємства є той, хто ініціює створення та реєстрацію своїм підписом у відповідних документах. Найбільш проста з організаційної точки зору форма господарювання. Для старту  потрібна невелика кількість документів та проходження доволі простої процедури державної реєстрації;

–         мікропідприємство у вигляді  юридичної особи. Засновниками можуть бути одна або декілька фізичних осіб, які також можуть бути членами правління Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ), якщо обрана саме така форма організації. Потребує розробки таких важливих документів, як статут підприємства та засновницька угода, які потрібно погоджувати та реєструвати в державних органах;

–         можливо створення мікропідприємства у колективній власності. Підприємства колективної власності засновані на власності їх трудових колективів. Такі підприємства можуть створюватися лише фізичними особами в результаті добровільного об’єднання їх майна і трудової участі в господарській діяльності підприємства на основах членства. Найбільш поширеною формою є виробничі і споживчі кооперативи. Потребують  наявності затвердженого статуту та державної реєстрації.

Кожна із вказаних форм господарювання має свої межі застосування, переваги і недоліки. Наприклад, одноосібне володіння підприємством має такі позитивні та негативні риси:

ПЕРЕВАГИ

НЕДОЛІКИ

Відносна простота заснування та ліквідації фірми Повна відповідальність підприємця
Повні самостійність, свобода і оперативність Обмежені фінансові можливості
Максимум спонукальних мотивів діяльності Відсутність спеціалізованого менеджменту
Конфіденційність діяльності Невизначеність термінів функціонування

Вибір форми господарювання залежить від конкретної ситуації і обумовлений декількома факторами: завданнями, які потрібно розв‘язати за допомогою  підприємства, обізнаністю засновника, наявністю інших потенційних співзасновників, тощо.

 

 

  1. 3.     ЯК ВІДКРИТИ СВІЙ МІКРО-БІЗНЕС.

Відкриття мікропідприємства означає його державну реєстрацію, відкриття банківських рахунків, звернення до податкової інспекції тощо, з наступним початком поточної роботи.

В разі обрання формі господарювання «Фізична особа – підприємець» потрібно підготувати документи й подати їх державному реєстратору. Якщо все зробили правильно, через 24 години Ви отримаєте підтвердження, що Ви фізична особа — підприємець, і зможете на законних підставах займатися господарською діяльністю.

Хто може бути підприємцем

Підприємцем в Україні може стати будь-який громадянин віком від 18 років. Можуть зареєструвати ФОП і з шістнадцяти, але тільки  в разі надання нотаріально посвідченої згоди батьків або опікунів. 

Куди подавати документи

Зареєструватися підприємцем можна:

  • у виконкомах місцевих рад, якщо прийнято відповідне рішення про це (крім адміністрацій міст обласного значення);
  • у державних реєстраторів при районних державних адміністраціях;
  • у нотаріусів;
  • в акредитованих суб’єктів (у держорганах, які мають акредитацію Мін’юсту).

Потрібно пам‘ятати:  під час державної реєстрації діє принцип екстериторіальності. Це означає, що зареєструватись можна будь-де, там де зручніше. Але реєстрація проводиться за адресою постійного проживання особи

Реєстрацію підприємців — переселенців з території антитерористичної операції в період її проведення здійснює держреєстратор за адресою їх тимчасового проживання, і підтверджувати реєстрацію місця проживання за місцем проведення реєстрації вони не зобов’язані. Тобто довідку з таких переселенців не вимагають. Якщо підприємцем реєструється переселенець із Криму, то він це робить у держреєстратора за місцем фактичного проживання за спрощеною процедурою, за заявою, на підставі довідки «переселенця» про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України. 

Пакет обов’язкових документів, які слід подати на реєстрацію:

  1. 1.     Заповнена заява про держреєстрацію фізособи-підприємця.
  2. 2.     Копія РНОКПП (Довідка про ідентифікаційний код). Якщо реєстраційного номера не отримували — копія сторінки паспорта з відповідною відміткою.

Держреєстратор може вимагати надати додаткові документи:

  • довіреність, якщо документи подає представник майбутнього підприємця;
  • письмову згоду батьків (усиновлювачів), посвідчену нотаріально, якщо підприємцем реєструється неповнолітній;
  • довідку «переселенця», якщо адреса реєстрації в паспорті — тимчасово окупована територія Автономної Республіки Крим. Її доведеться пред’явити, якщо підприємцем Ви реєструєтеся за адресою у довідці «переселенця».

Із документами на реєстрацію ФОП можна одразу подати держреєстратору заяву про застосування спрощеної системи оподаткування. Але її можна подати і до податкової:

  • протягом 10 днів від дати держреєстрації — 3-я група ЄП;
  • до закінчення місяця, в якому відбулася держреєстрація, — єдинники 1-ї та 2-ї груп.

Якщо в цей строк підприємець не став єдинником, він вважається платником податків на загальній системі.

Також при реєстрації ФОП можна подати заяву про реєстрацію платником ПДВ.

Про групи оподаткування – дивись нижче.


 

  1. 4.     ПРО ОБЛІК І ПОДАТКИ.

Одною з важливих вимог до підприємництва є необхідність ведення обліку ресурсів, доходів, тощо.  Облік надає власнику важливу інформацію про те, наскільки успішним є діяльність підприємства. Крім цього, добре налагоджений облік певною мірою страхує від недисциплінованості керівника і впорядковує адміністрування.

Враховуючи чисельність працюючих, обсяги реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), види діяльності, систему оподаткування та інші чинники, які впливають на вибір методів ведення і організації обліку, власники та обліковий персонал малих підприємств повинні виходити з принципу раціональності та врахування індивідуальних особливостей при формуванні облікової політики.

Облік на мікропідприємствах повинен бути максимально скорочений і спрощений, оскільки, як правило, тут немає чисельного штату працівників, які б займалися виключно веденням обліку.  Тому. зокрема на початковому етапі, у рамках проектів «Школи сільського підприємництва» доцільно обрати спрощену систему обліку та оподаткування.

Найбільш розповсюдженою є система єдиного оподаткування.

Суб’єкти господарювання на єдиному податку поділяються на такі групи:

до I групи віднесені власники бізнесу, надають послуги населенню (наприклад, перукарні, салони краси, майстерні, ринкові торговці, власники невеликих магазинчиків, і інші дрібні підприємці), у яких дохід за рік не перевищує 300 тис. грн. і які не використовують працю найманих працівників. Ставка податку для підприємців цієї групи становить від 1% до 10% мінімальної заробітної плати. Звітування щороку;

до  II групи  віднесені суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у т.ч. побутових, платникам єдиного податку та / або населенню, виробництво та / або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства. При цьому повинні дотримуватися дві умови: протягом календарного року дохід не повинен перевищувати 1,5 млн. грн. і одночасно має бути не більше 10 найманих працівників за рік. Ставка податку для підприємців цієї групи становить від 2% до 20% мінімальної заробітної плати. Звітування щороку.

до  III групи віднесено підприємців, які працюють з підприємцями та юридичними особами будь-якої системи оподаткування, у яких дохід за рік не більше 20 млн. грн. Використовувати можна необмежену кількість працівників. Ставка податку для підприємців цієї групи становить 2% з ПДВ або 4% без ПДВ від суми доходу за звітний період. Звітування щокварталу.

Власник може обрати будь-яку із запропонованих груп, кожна з них має свої переваги. Перехід із однієї групи до іншої відбувається після річного звітування ( з нового календарного року).

Крім податків, підприємці зобов‘язані сплачувати також і Єдиний соціальний внесок (ЄСВ) — обов’язковий платіж до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування, що справляється в Україні з метою забезпечення страхових виплат за поточними видами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

З 2016 року для ЄСВ запроваджено єдину зменшену ставку 22 % і підвищено максимальну базу нарахування до 25 мінімальних заробітних плат.

 

 

  1. 5.     ЯК ПОТРІБНО ЗВІТУВАТИСЬ ПРО СВІЙ БІЗНЕС.

Для різних груп платників податків правила та терміни звітування про свою діяльність перед державними органами дещо розрізняються.

Так, у рамках чинного законодавства платники єдиного податку І та ІІ групи , згідно зі ст. 296.2 ПКУ, надають у податкову службу податкову декларацію один раз на рік. Термін надання декларації протягом 60 календарних днів після закінчення звітного року (п. 49.18.3 ПКУ).

Платники єдиного податку 3 групи, відповідно до ст. .296.3 ПКУ, надають у податкову службу податкову декларацію у строки, передбачені для квартального звітного періоду, тобто протягом 40 днів по закінченню звітного кварталу.

Форма декларації платника єдиного податку не залежить від групи платника єдиного податку та є однаковою для підприємців усіх груп. Але відрізняються форми декларацій платників єдиного податку фізичних осіб – та платників єдиного податку – юридичних осіб.

Джерелом і підставою для заповнення декларації є «Книга обліку доходів» для підприємців-платників єдиного податку.

Наказом Мінфіну затверджено нову форму та порядок ведення «Книги обліку доходів» (для підприємців 1-й, 2-й і 3-ї групи, які не є платниками ПДВ), а також «Книги обліку доходів і витрат» для підприємців 3-й і 5-ї груп, платників ПДВ.

Законодавством встановлено, що підприємці 1-й, 2-й, 3-й і 5-ї груп, які не платники ПДВ заповнюють в книзі тільки доходи, а платники ПДВ 3-й і 5-ї груп – заповнюють і доходи і витрати. Книги реєструються в податковій службі безкоштовно.

 

Дохід та прибуток.  Слід розрізнять дохід та прибуток.

Дохід — це всі грошові кошти, отримані за певний період часу, а прибуток — це кошти за вирахуванням податків, собівартості продукції та інших витрат.

Дохід розраховується як загальна сума грошей, отримана в результаті реалізації товарів або послуг, а прибуток — це дохід з вирахуванням витрат на виробництво, придбання і збут товарів або послуг.

Що таке прибуток та дохід? Як їх визначити?

Дохід — це всі грошові або матеріальні цінності, отримані фізичною, юридичною особою , організацією за певний термін.

Прибуток — те, заради чого здійснюється діяльність підприємця, тобто фінансові кошти, що залишаються після вирахування витрат на виробництво і реалізацію продукції.

Як розрахувати дохід?

Дохід = вся виручка

Причому, вибірка робиться за певний період.

 Як розрахувати прибуток? 

Прибуток = дохід — всі витрати на виробництво і реалізацію.

Причому чистий прибуток, або, кажучи простими словами, гроші, що залишаються на руках підприємця — це прибуток , з якого вже відняли податки та інші відрахування.

 

Дуже корисним інформаційним ресурсом для підприємців з питань обліку і податків є сайти http://dtkt.com.ua/ та  http://www.buhuslugi.com.ua/

 

 

  1. 6.     ПРО СІЛЬСЬКИЙ ЗЕЛЕНИЙ ТУРИЗМ.

Хоча сільський зелений туризм не є безпосередньо об‘єктом  проектів «Школи сільського підприємництва», однак використання його концепції або елементів в окремих проектах може бути цікавим та корисним. У даний час ця форма туризму інтенсивно розвивається і вважається однією із перспективних.

Сільський туризм – це форма відпочинку в сільській місцевості в приватній садибі сільського господаря з широкими можливостями використання природного, матеріального і культурного потенціалу певного регіону. Організатором виступає сільська родина, яка надає власне житло та забезпечує продуктами харчування, виробленими у особистому селянському господарстві.

Зеленим туризмом в Україні можна займатись не реєструючись як приватний підприємець. Для цього достатньо підпасти під дію Закону про особисте селянське господарство, а саме під формулювання „реалізація надлишків виробництва та переробки с/г продукції та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства”.

Однак фахівці все ж радять реєструватися тим, хто започаткує бізнес у сфері зеленого туризму, як приватним підприємцям. Це дає можливість рекламуватися, а отже, залучати більше клієнтів.

Обов’язки фізичних осіб, які є власниками або орендарями садиб і не зареєструвалися як підприємці, включають – крім подання декларації про доходи до податкової інспекції – подання статистичних відомостей до місцевих органів виконавчої влади, а також ведення книги реєстрації туриста.

Власник садиби може звернутися із заявкою про надання категорії своїй садибі як туристичного об’єкта добровільно, якщо це потрібно для задоволення запитів туристів. Але це його право, а не обов’язок.

Також власник садиби не зобов’язаний мати освіту за спеціальністю „готельне господарство”, щоб надавати послуги з розміщення і харчування туристів. Проте, треба пам’ятати, що в разі наявності десяти або більше місць для розміщення ту­ристів, власник садиби буде зобов’язаний виконувати вимоги Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг

Податки та збори щодо сільського туризму насправді можуть бути не таки­ми обтяжливими, як виглядає під час читання законів та декретів України про оподаткування. З цієї точки зору ця форма підприємництва є дуже привабливою.

Корисними джерелами з питань організації та оподаткування сільського зеленого туризму є сайти http://www.palitra-buk.com.ua/show/news/id:77.html , http://www.greentour.com.ua/ , http://manevychi-tourism.com.ua/  тощо.

Анатолій Леонтьєв

Komentarze